Всі рівні, але деякі рівніші

12

Не перестаю дивуватися вмінню деяких товаришів випрошувати собі надбавки до зарплат і щиро їм заздрю, бо у мене геть відсутнє почуття нахабства і вміння просити за себе. Але от аргументація керівництва нашого колективу, де працюють приблизно рівні менеджери, які виконують приблизно однаковий обсяг роботи, уже набридає.

— Так, у Маші з наступного місяця передбачена надбавка до ставки, тому що за її дитиною більше не зможуть дивитися батьки і їй потрібно найняти няню. У тебе немає дітей, і ти, мабуть, не розумієш, як це дорого…

— Так, Паші теж затвердили доплату, він купив машину в кредит, і тепер йому треба платити за бензин. Але ти, мабуть, цього не розумієш, ти ж на роботу пішки ходиш…

— Так, Світлі виплатили премію, вона ж іногородня, знімає житло, їй не вистачає. Але ти ж, мабуть, цього не розумієш, у тебе своя квартира…

Так, я цього всього не розумію. Так, так вийшло, що я живу одна, у власній квартирі, поряд з роботою (ходжу пішки). Але в цьому немає ніякої заслуги тієї компанії, в якій я зараз працюю. І використовувати це в якості аргументів, щоб не підвищувати мені зарплату, яка вже і так на порядок нижче, ніж у ось таких Маш, Паш і Світло, — як мінімум неетично. І це при тому, що претензій до моєї роботи немає, а працюю я не менше й не гірше інших.

Не задовбали. Просто звільняюся.