Студентам зайвого не треба

20

Працюю викладачем, але студенти мене не задовбали, адже я працюю саме для них, саме для них я постійно підвищую кваліфікацію і викладаю душу в аудиторії. Задовбали мене все зростаюча нахабство деяких з них.

П’ять років тому студент, застуканный на іспиті з телефоном, червонів, вибачався, забирав заліковку і приходив на іспит в наступний раз. Застуканный три роки тому вибачався і боязко говорив, що він не списував, це прийшла SMS від мами, і просив можливості закінчити іспит. Помічений з телефоном рік тому запевняв, що він усе вивчив, але забув одне питання, тому йому потрібно подивитися в інтернеті, щоб згадати. В цьому році студент заявив: «А що мені робити, якщо я не знаю цей квиток, іспит тепер не здавати, чи що?» І все це з щирою переконаністю у своїй правоті. Будучи выгнанным з іспиту, написав скаргу в деканат.

Інший студент зумів-таки списати. Але невдало. Інформацію на 2011 рік, яка давно вже застаріла. Незадовільну оцінку почав обурюватися і тикати мені в ніс телефон: «Ось, дивіться, в інтернеті так написано, я звідси списав! Я ж не винен в тому, що тут інформація стара!»

Є у мене на першому курсі загальна дисципліна, на яку частину студентів забиває: мовляв, я прийшов сюди не для цього, мені це не потрібно. Починаєш пояснювати, що на моїй дисципліни на старших курсах побудовано відразу чотири спецдисципліни, і чуєш у відповідь, що на старших курсах вони і будуть вчити спецдисципліни, а я поки просто так повинен поставити п’ять, тому що вони йдуть на червоний диплом. Ага, ось прямо в першому семестрі першого курсу. Через пару років ці ж товариші ловлять мене в коридорі: «Я на першому курсі дурень був, не розумів важливість вашої дисципліни, тому я тепер не можу дисципліни спеціалізації освоїти, допоможіть мені, позаймайтеся зі мною».

Письмові роботи — це окрема тема. Здає студент курсову. Курсова не зарахована. Запитує, що не так. Пояснюєш, що не розкритий такий-то питання. Відповідає, що він не винен, так як знайшов в інтернеті саме таку роботу. Лаєш оформлення, мовляв, у тексті залишилися скопійовані гіперпосилання, м’які переноси та інші елементи html, чуєш у відповідь: «Я ж не буду сидіти і виправляти все це!» Питаю юнака-сибіряка, чому у введенні його роботи написано: «Цією темою я почала цікавитися, ще коли навчалася в гімназії у Львові»? Каже, що він не читав роботу, що його справа — здати, а читати — це справа викладача, при цьому юнакові не посоромився вказати себе автором роботи.

Таке відчуття, що деякі студенти дуже бояться вивчити щось зайве і готові тільки писати скарги на викладачів, користуючись лояльністю керівництва вузу. Ну і бог з ними. Нехай задалбывают самі себе. А я збираюся на губернаторський прийом разі перемоги моєї студентської команди на міжнародній олімпіаді.