Більше справи, менше слів

26

Все життя дуже задалбывают і викликають нерозуміння деякі прояви «ввічливості».

Ось я влаштовуюся в офісній кухні пообідати, повз щохвилини снують колеги. І кожну хвилину я чую що? Правильно, побажання «смачного». На що я, з набитим ротом, зобов’язана відповісти «спасибі» (хоча колега вже біля виходу), інакше буде неввічливо. Просто «угу», наприклад, батька мого не задовольняє: «Чого ти угукаешь, відповідай ввічливо!»

Лягаєш спати? Добре, якщо коли ти зберешся, поруч буде 2-3 людини. Якщо ні, ти не підеш хвилин 5 точно, поки тобі кожен, блін, не скаже «спокійної ночі». А «з легким паром»? Це взагалі що за идиотство?

От поясніть, навіщо це, а? Яким чином «приємного апетиту» може вплинути на мій апетит? Чи, може, я стану гірше спати, якщо не почую «добраніч»? Або якщо, пчихнувши, я почую «будь здорова», у мене відразу зникнуть симптоми застуди?

Особливий смак для деяких пожелателей — «будь здоровкать» після кожного чиха. Або, проходячи повз в обід десятий раз сказати: «Ой, може, я вже говорив, але якщо ні, то приємного апетиту. На всякий випадок». Як зворушливо!

Навіщо це потрібно і кому? Задовбали «ввічливістю».