Позолоти ручку

19

А мені водіїв маршруток шкода куди менше. У всякому разі, не всіх.

За кермом великий кавказець років сорока п’яти, але з відносно пристойним вимовою. Сиджу на передньому сидінні, простягаю гроші. Він витягає назустріч моєму руху руку, але зупиняється і проникливо на мене дивиться. Через півсекунди вибухає криком:

— Що ви мені гроші не даєте, я їх повинен випрошувати?! Я не жебрак!

Тепер я в непонятках: треба було йому в долоню покласти свої десятки і пальчики загнути, як дитині, або за гумку штанів засунути, як стриптизерку?