Добра справа не залишиться безкарним

47

Дивують люди, які люблять, мабуть, виставляти напоказ свою доброту.

Інакше як можна пояснити часті пости в соцмережах про знайдених документах, на кшталт: «На вулиці такій-то знайдена карта на ім’я Сидоренка Андрія (наприклад)»? Все б добре, тільки до посту додається фотографія картки з номером, ПІБ та терміном дії. Дивно, що зворотну сторону не сфотографували, — чого бути дріб’язковий-то? Те ж стосується і паспортів: викладають фотографії з розворотом, з пропискою, номером.

Тільки от вищезгаданий Сидоренко Андрій спокійно шукається у цій же соцмережі пошуку серед людей цього міста. Написати в лічку? Ні, як же хвилина слави! Потрібно обов’язково повідомити всю мережу, що «я знайшов, я повідомив». Безпека інформації — не, не чули.

І в чому сенс писати в співтовариство, де 200-300 тисяч передплатників? Яка ймовірність, що туди в цей день і годину зайде власник, а не зловмисник? Не краще у випадку з паспортом написати листа за адресою прописки? А у випадку з картою — звернутися в найближче відділення банку? Або взагалі не чіпати: хто знає, чи не скористалися нею шахраї?

Шановні, якщо ви Екшн сно щиро хочете допомогти людині, чий документ знайшли, навіщо ви підкладаєте йому таку свиню? В умілих руках паспортних даних та/або інформації з лицьової частини карти цілком достатньо, щоб зробити гидоту.

Доброзичливці, ви не задовбали мене своєю незамутненностью (мені щастило — я поки не стала жертвою вашої доброти), просто дивуєте.