Аспірин під горілочку

34

Ось ви злитеся на фармацевтів: мовляв, сидять в аптеці, тільки над людьми глумляться. А з іншого боку…

Я розумію, що ліки нині дороги. Якщо хочете вилікувати серцеву недостатність редькою — це до р-ну Малахову.

Так, у мене медична освіта. Але якщо ви викладете переді мною вкриті невідомими струпами кінцівки, паспортне фото двоюрідної бабусі, яка щось погано себе почуває, чи опис хвороби, схожої на вашу, знайдене на одному з форумів — ні, я не призначу вам лікування. Для цього є лікарі.

Мені все одно, що ви купуєте. Я не падаю в обморок при вигляді презервативів. Якщо чоловікові потрібні тампони або вагінальні свічки, я не буду сміятися, тикати в нього пальцем або знімати на телефон. Головне — пояснити, що потрібно, а не м’ятися біля вітрини, чекаючи, поки я вгадаю, навіщо ви прийшли.

«Мені треба… Ну, на „полі“ починається. Або „моно“. Ну, такий порошок. Або сироп. В баночці. Я не пам’ятаю, від чого. Скажіть що-небудь схоже!» Із задоволенням! Це ж так захоплююче — я обожнюю гру в 20 питань!

Коли до мене приходять цілі делегації бабусь, які годинами скаржаться на дорожнечу активованого вугілля, просять подивитися вподобані баночки, розповідають всю історію свого життя, а потім кажуть, що взагалі-то вже забули, що їм було потрібно, — я все це сприймаю спокійно. Їм, може, більше поговорити ні з ким. Але коли молоді хлопці не можуть пригадати слово «аспірин» («Точно, що на „р“ починається. Підкажіть мені, ну, з горілкою його ще п’ють!») — це вже дістало!