Горішок знань твердий

55

Ви коли-небудь помічали, скільки навколо людей, які не можуть зробити навіть таку просту річ, як відповісти на чітко поставлене абсолютно конкретне запитання? Мене просто задовбала вже ця вибіркова інвалідність.

Надсилаю подрузі кілька фоток в святкових сукнях з магазину, питаю, яке краще. Відповідає: «Сукні не твій стиль, купи краще брючний костюм». Якби мені не треба було по дрес-коду прийти на тематичну вечірку в сукні, у мене такої проблеми б не було, штанів-то завались. Пускатися в розлогі пояснення у магазині в обідню перерву? Чому б просто не відповісти: «Найменш жахливе — синє»?

Запитую у чоловіка, який з варіантів А, В або С йому приготувати на вечерю. Зі страдницьким обличчям каже, що С. Кліщами витягую, що насправді він хоче, але не знає, що мені, А і В не можна. У мене може бути тисяча і одна причина не вечеряти або повечеряти чимось легким: дієта, УЗД з ранку, хвороба, поганий настрій. Інакше у списку і не з’явилися страви, які я точно не буду.

Питаю друзів, приїдуть вони на вихідні. У відповідь отримую довгий заплутаний розповідь про те, як вони десять разів з різних причин змінювали плани, але підсумок цих перипетій від мене вислизає. А його таки ні, виявляється. Важко було відповісти: «Поки ще не знаємо»?

На роботі колега у відповідь на прохання сказати одну конкретну цифру може розповісти всю історію своєї трудової діяльності.

На вулиці на питання, який автобус тільки що віЕкшн шов від зупинки, отримуєш розповідь в подробицях про те, чому цей громадянин має поганий зір, але не носить окулярів. Замість простого: «Не бачив номер».

І так далі. Відчуваю себе пластмасовим болванчиком з гри жанру «квест», якому потрібно методом тику вибирати якісь не пов’язані між собою репліки, щоб побудувати діалог з персонажем і вивудити знання.