Новинки не потрібні

41

І тобі здоров’я, небайдужа людина! Тебе дратують нескінченні згадки про відставання промисловості. Мене колись теж. Тому я пішов на технічну спеціальність, щоб навчитися створювати щось нове, електронне, корисне для країни взагалі і для військової промисловості зокрема.

За роки навчання я зрозумів, що навчити викладачів новому вже не зумію, а однокурсникам, м’яко кажучи, пофіг, лише б залік поставили. А заодно дізнався, чому саме промисловість відстає. Тому що вчать тому, від чого у всьому світі відмовилися років так двадцять тому.

Але до того часу сталося те, у що ніхто не вірив, хоча деякі чекали: на місце закосневшего у пафосності старого суспільного ладу прийшов новий. З новими надіями, незважаючи на відсутність хліба в магазинах, я взявся за вивчення сучасних технологій. Ми відкрили людям двері у світ інформації, де всі могли спілкуватися на будь-які теми, обмінюватися ідеями, придумувати нове. Виявилося, що більшості людей потрібно дуже мало: подивитися веселі картинки і почитати смішні жарти. Бажано «про це». Читати, а тим більше говорити по-іноземному, вивчати якісь напрацювання — не, це нікому не потрібно. Більше того, ми краще отгородимся від світу кириличними доменами.

В країну валом хлинула заборонена раніше техніка, від старих іномарок, в порівнянні з «жигулями» выглядевшими прибульцями з майбутнього, до стільникових телефонів. При повній відсутності поняття «копірайт» — бери та копіюй напрацювання, як це зробив Китай, який став в результаті світовим лідером по виробництву техніки. Але ні, це теж виявилося нікому не потрібно. Більш того, іномарки обклали митом заради міфічної «підтримки вітчизняного виробника», який в результаті на ладан дихає, а імпортні стільникові підлягають сертифікації на відповідність імпортного ж обладнання мереж зв’язку.

Ну ладно, було багато розмов про братків, растащивших в дев’яності промисловість. Але дев’яності закінчилися, прийшла «стабільність», прийшли нацпроекти. Гроші кудись виділяються, йдуть, а про нові технології чути все більше по телевізору. Натомість зростання вітчизняної промисловості виражається у збільшенні обсягів складання: скрутили дві пластини, наліпили наклейку — вітчизняне виробництво! Ну так тоді я — виробник меблів, он скільки шаф та столів зібрав будинку!

Подальші перспективи? На тлі множаться «технічних регламентів», остаточного перетворення вишів в законний спосіб відкосити від армії, обмеження громадянських свобод, зростання цін і засилля бюрократії ви в них вірите? Так, мені б теж хотілося, але не можу. І ось це задолбали.